Хмарини
І яскраве проміння на крилах їх грає.
Граціозні, величні, кудлаті та білі,
Розляглися на неба блакитному тілі.
Вітер гонить їх швидко та без перестану
По небесній безодні уздовж океану.
Поспішають і стрімко летять та не в вирій,
Стали крила важкі, вже не білі, а сірі.
Синій простір безкрайній маячить далеко
І туди шлях тримають хмарини – лелеки.
Крок за кроком повільно спускаються нижче,
До землі притуляються ближче і ближче.
Вільно падають долі у краплях вологи,
Омивають природи потріскані ноги.
Сонце знову покличе їх вгору до себе,
І піднімуться білі хмарини у небо.
Свидетельство о публикации №121102706608