Ідуть в минуле поспіль, кожну мить,
усмішки, голоси, зітхання, взори…
Уже нізащо їх не зупинить,
як не впадуть дощу краплини… вгору.
Відходить світ, який любили ми,
а з ним і ті, кого ми так кохали,
та хочеться троянд серед зими,
залишених морозам на поталу…
Охолоділи парки і двори,
а плетива стежок – не упізнати…
Не чутно гамірної дітвори,
яку до хати пізно кличе мати.
Тікає щастя, лише б зберегти
тепло душі, хоч крихту щиросердя.
Перед очима ти, одна лиш ти,
і кинуте «така я» спересердя…
Кривавий місяць знову угорі
ховається зрадливо у хмарину,
під ноги стелить плетиво доріг,
лукаво визирає зі шпарини…
26,27 жовтня 2021
Кривавий мiсяць
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121102701741
Свидетельство о публикации №121102701741
Рецензии