Дощами скоро сповнить кожен день
Зникаюча на рік цариця Осінь.
А вітер ще співатиме пісень,
Бо Осінь, відступаючи, голосить.
Дощі для мене -браття по журбі.
Обоє тужимо за тим, що час минає.
А потім всіма фібрами душі
Осінню свіжість солодко вдихаєм.
Вікно для мене як мольберт таланту.
Дощ ніжністю освідчення виводить,
А я строчу, що я цього не варта,
А він долоні краплями знаходить.
І так легенько тулиться до щік,
Що і печалі вмить кудись зникають.
Такий же пустотливий ,як торік,
То залива потоками-струмками.
Я слухаю мелодії вітрів,
Буває, з ними з сумом засинаю.
Розбудять вже освідчення дощів -
Вони тоді мене в життя вертають.
А Осені залишим ми любов:
Вона красою щедро частувала.
Бентежила коханням нашу кров
І в спогади, мов в казку ,повертала.
Дожди осени
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121102606326
Свидетельство о публикации №121102606326
Рецензии