Elegy by by dimcho debelyanov en-ua
Without a home and without hope, despondent,
Your scorching palm into my own palm thrust
And on my breast your sad face resting fondly.
…
I’ll leave at dawn, you too must come at dawn
And bring to me your parting look of sorrow
So I recall that sad fond look tomorrow
In that triumphant hour when Death calls!
…
And you release a palm that’s hot and flushed
And off you go, into the darkness peering,
Too weak to shed a tear, too weak and weary.
I wish to think of you forever thus.
© Dimcho Debelyanov, Bulgaria
© Translated into English by Peter Tempest
Я хочу думати про тебе так:
Бездомна, безпорадна, безнадійна,
Сумне обличчя у моїх обіймах,
Твоя рука мою стискає в такт.
А на зорі, ти вибач, я піду,
Твій погляд буде повним суму й болю,
Трагічний час для смертної неволі
Такий м'який ...Згадаю на біду,
І ти відпустиш руку, де з теплом
У суміші здіймались хижі тіні,
Безсльозі очі, мляві сновидіння...
Про тебе думаю з сумним чолом.
© Translated into Ukrainian by Maryna Tchianova
Свидетельство о публикации №121102506962