Все,як завжди. Ніяк не намилуюсь
Квітками осені -останніми дарами.
Їх свіжістю і стійкістю дивуюсь.
Доладні свідки радості і драми.
Коли погасли погляди -жаринки
У квітів, що так літечко ласкало,
Коли опали пелюстки-пір"їнки,
У тих,що осінь ранню шанували,
Тоді розпуклися і засіяли
Останні квіти-вісники печалі.
Їх пахощі до серця діставали.
-Любіть нас і таких,-благали.
У піжмурки з квітками вітер грався.
Я в захваті заплескала руками.
Він у букет подруги заховався,
Злякався - й пролетів чимдуж між нами.
Осінні квіти і осінні люди...
У вас багато спільного зрослося.
Не знаємо,що завтра з нами буде.
Та мріємо, щоб радісне збулося.
Ходіть у гості,веселіть родину.
Весну згадайте, роки молодії.
Бо наші роки так невпинно линуть,
Нехай нас доганяють. Ми при ділі.
Всё, как всегда
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121102500524
Свидетельство о публикации №121102500524
Рецензии