Несе мене у простiр бистрина...
Супроти вітру, крізь шалені хвилі.
Літа минають і життя мина,
Згасають зорі десь на небосхилі.
А я пливу, пливу між берегів,
Замріяна. Благаю щастя й долі.
До невідомих, сонячних країв,
Де так привітно. Де немає болю.
Де кожна мить, прозоріше роси,
Оновлює в душі моїй світання.
Де гомінкі пташині голоси
Виспівують сонети про кохання.
Свидетельство о публикации №121102502461