Наслухатись, надихатись, набутися,
Нашурхотітись листям восени,
Невипадково долями зіткнутися
І спогадом дожити до весни.
Відчути дощ розпеченими скронями,
Скрипіти снігом босоніж в мороз,
Збирати серпень зоряний долонями,
Журбу ховати в золотий покос,
Ловити хвилю, грозам посміхатися,
Вмиватись росами лавандових чаїв...
Ми тут з тобою, щоби закохатися
В таємний спів замріяних гаїв.
Поглянь, все щедро, доста так даровано,
Насипано по самі вінця й над.
Я входжу в храм сей тихо, зачаровано -
Все тут святе, все без гріха і вад.
І я як є - без одягу й прикрас
Прийшла зустрітися в земному з неземним.
Вершиться вік, довершується час,
А я жива лиш днем, лиш днем одним.
Наслухатись, надихатись, набутися
© Copyright: Яна Счастливая, 2021
Свидетельство о публикации №121102304929
Свидетельство о публикации №121102304929
Рецензии