Магма колючих слiв

        КОЛЮЧІ СЛОВА

Колючі слова ранять душу і серце,
Вони, наче ніж, тільки леза нема,
Від них сліз пролито не тільки відерце,
Та сльози не вимиють біль… Це дарма.

Колючі слова не несуть в собі правди,
Та болю вони, наче ніж, завдають,
Якби ж тільки міг, ті слова розтоптав би,
На жаль, поміж інших віками живуть.

Колючі слова – не колючки троянди,
І квітка із них не розквітне, ой, ні.
За них не дають ані кошти, ні гранди,
Й не змеле життя їх у своїм млині.

Колючі слова проникають у душу,
Отрути і болю душі завдають,
Відчути дають ту жорстоку катушу*,
І пам’ять про себе в душі відкладуть.

Колючі слова… Де і звідки беруться?
Чому вони мають життя між людей?
Чому вони в прах назавжди не зітруться?
Ще й служать для когось, наче трофей**.

Колючі слова вміють вбити без зброї,
Без вістря і леза поранити вмить.
Вони, мов отрути смертельні напої,
Й відлуння від них дуже довго дзвенить.
 
18.10.2021 р.

*КАТУША - тортури, муки, катування.
**ТРОФЕЙ - зброя, військове майно.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

          ***

Плюйте на  все, любіть себе,
Нехай пльоткують за спиною.
У нас у всіх життя одне,
Хай кожен дивиться лиш за собою.

Нехай колючі всі слова
Ідуть до тих,  хто їх кидає
І приказка є в нас така-
Хто насмітив,той замітає.

Колюче слове- це сміття,
Його у купу позбирайте,
Від нього вимийте взуття
Й уваги більш не приділяйте

18.10.2021 р.

© Стефанія Терпеливець, 2021

      НЕНАЧЕ ЦВЯХИ


Якби ж то легко так було
Колючії слова забути,
Життя, напевно, б розцвіло,
І не змогли б їх більше чути.

Та тільки біль вони несуть
Усюди, наче поторочі,
У душу ними все плюють
Й єхидно дивляться у очі.

Хоч в нас усіх життя одне,
Й не всі слідкують за собою.
Зате сумління в них брудне
Й не змить той бруд ніяк водою.

Усі колючії слова
Вернуть до того, хто кидає.
Але не завжди так бува:
Хто насмітив, той замітає.

Не завжди можна все прибрать –
В душі слова ті застрявають,
Й взуттям бо їх не розтоптать,
Вони морально добивають.

Болить в нас тіло - маєм біль,
Болить душа - нестерпна мука,
Колюче слово – рані сіль
Й тяжка душевная розпука.

Неначе цвяхи ті слова,
Нестерпний біль, душевна рана.
Глибоко в душу забива...
Не треба вже смоли і чана.


22.10. 2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021

          ***

У душу колючі слова проникають,
Їх важко забути, вони, як той цв'ях
Царапають душу і слід залишають.
Вони, як отрута, вони,як реп'ях.

Та сильну людину вони не скалічать,
А ще більше сили для неї дадуть.
Бо добрі слова завжди рани залічать,
Колючі слова в забуття відійдуть.

18.10.2021 р.
©Стефанія Терпеливець, 2021


       КОЛЮЧИЙ ВУЛКАН

У душу колючі слова проникають
І колють вони, хоч і крові нема,
Сліди там назавжди вони залишають,
І волю слабкого так ними лама.

Та й сильній людині нелегко буває,
І рветься душа від колючих тих слів,
Бо світла душа ті слова поглинає,
А вигляд такий, як верхівки шпилів.

А добреє слово нам рани лікує
І зменшує біль, але пам’ять жива,
Колючі слова все нотує й карбує,
Хоч може сівач позбирає жнива…

Болючі слова у душі, наче магма,
Киплять вони в ній, наче у недрах вулкан,
Душевна від них залишається травма,
Й вриваються так, мов якийсь ураган.

То ж сильній людині і слабшої волі
Все болю колючі слова завдають,
Та й грають вони негативнії ролі,
І жодне із них, наче сон, не забуть.

22.10.2021 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021