(Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша «КОЛЮЧІ СЛОВА»)
Якби ж то легко так було
Колючії слова забути,
Життя, напевно, б розцвіло,
І не змогли б їх більше чути.
Та тільки біль вони несуть
Усюди, наче поторочі,
У душу ними все плюють
Й єхидно дивляться у очі.
Хоч в нас усіх життя одне,
Й не всі слідкують за собою.
Зате сумління в них брудне
Й не змить той бруд ніяк водою.
Усі колючії слова
Вернуть до того, хто кидає.
Але не завжди так бува:
Хто насмітив, той замітає.
Не завжди можна все прибрать –
В душі слова ті застрявають,
Й взуттям бо їх не розтоптать,
Вони морально добивають.
Болить в нас тіло - маєм біль,
Болить душа - нестерпна мука,
Колюче слово – рані сіль
Й тяжка душевная розпука.
Неначе цвяхи ті слова,
Нестерпний біль, душевна рана.
Глибоко в душу забива...
Не треба вже смоли і чана.
22.10. 2021 р.
Неначе цвяхи
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121102202957
Свидетельство о публикации №121102202957
Рецензии