Душа просила, душа благала
Тебе побачить вона жадала,
Тобі все сердце подарувала
Та на взаємність твою чекала.
Вже відлітають від нас лелеки
Та засмутилась в гаю смерека,
Надворі холод, в душі - мов спека...
Минає осінь, а ти далеко...
Ми тут пустили своє коріння,
Стосунки змили дощі осінні.
Обоє, може, з тобою винні,
Що замість світла лиш павутиння...
Немає віри, нема надії,
Підстерігають смутні події,
Бо дощ холодний із неба сіє,
А серце крає, про тебе мріє.
Без тебе щастя немає, звісно,
Лишив дарунок тобі, намисто
Таке блакитне, як небо чисте,-
Не світить сонце вже променисте.
До болю жалять слова без ласки,
Діставши вперше таку поразку,
Зніму рожеву з очей пов'язку,
На жаль, не буде з тобою казки...
22.10.2021
Осiння рапсодiя
© Copyright: Валентина Буковело, 2021
Свидетельство о публикации №121102202328
Свидетельство о публикации №121102202328
Рецензии