Зеницы беспощадного моря... Артур Грей Эсквайр

Зiницi нещадного моря
Артур Грей Эсквайр
http://stihi.ru/2021/10/20/8510
----------------------------------------------------


           «Тільки море здатне дивитися в обличчя
            Небу…»
                (Йосип Бродський)

Море має на диво колючі очі,
Море не дивиться – глипає
В зіниці кожної хмари-черепа
Висмоктуючи з неї вологу,
Жадібно забираючи те,
Що колись дарувало.
Тільки море
Своїми очима-водяниками
Здатне сміливо дивитися
В обличчя одвічного Неба –
Злого свідка наших нещасть,
Мовчазного пророка,
Що знає майбутнє
Всіх і кожного –
Навіть чорних каменів
З яких єретик-невдаха
Мурує собі вічне ложе.
Тільки море ніколи не плаче
Коли читає по зорях
Прийдешні дні і години.
Тільки в зіниці моря
Небо інколи зазирає
Щоб милуватися трішки собою
(Небо трохи Нарцис –
Щоп’ятниці, але не скорботної).
Море відчуває себе колискою:
Кров солона в кожному з нас
Відлунює шаленому буревію.
Море відчуває себе могилою:
Ковтає кожного неприкаяного
Мандрівця солоного вітру,
Що напинає вітрило
І кидає землю гостинну,
Ловить лускатих мовчальників,
Шукає щось там за обрієм
І знаходить собі спокій
В глибинах.

*******************************************

Зеницы беспощадного моря
Артур Грей Эсквайр
--------------------------------------------------


           «Только море способно смотреть в лицо
            Неба ... »
                (Иосиф Бродский)

На удивленье колючие очи у моря,
Море не смотрится, мигает
В зеницы каждого облака-черепа,
Высасывая из него влагу,
С  жадностью  забирая  в  нём то,
Что когда-то дарило.
Только море
Своими очами водянистыми
Смело способно заглядывать
В  обличие вечного Неба -
Злосвидетеля всех несчастий,
Безмолвного пророка,
Что знает грядущее
Всех и каждого -
Даже черных каменьев.
Из них  еретик-бедняга
Возводит себе вечное ложе.
Только море совсем то не плачет,
Когда читает по звездам
Часы или дни  грядущие.
Только в зеницы моря
Небо иногда засмотрится -
Полюбоваться немного собою
(Небо словно Нарцисс -
Каждую пятницу, только не чёрную).
Море ощущает себя колыбелью:
Кровь солёная в каждом из нас
Отзывается бешеным ураганом.
Море ощущает себя могилою:
Глотает каждого неприкаянного
Скитальца соленого ветра,
Что натягивает парус,
Оставляет землю радушную,
Ловит рептилий чешуйчатых,
Ищет что-то за горизонтом
И находит покой в самых
Глубинах.