переклад из Ник Эль Энн

когда не мил весь белый свет

Когда не мил весь белый свет,
А мыслей цвет уныло серый,
Приходит в гости к вам поэт
И ненаглядные примеры

Всем подаёт. О нём молва
Идёт вослед, звонкоголоса,
И вот герой берёт слова
Без разрешения и спроса

За кончик буковок (замри!),
Затем их важно и степенно
На счёте долгом раз, два,три,
Прищурив мысли вдохновенно,

Втирает тщательно, как мазь,
В нераспустившиеся души,
И млеет публика, двоясь,
Развесив сотовые уши.

Слова паруются, кружа,
И далью мнится бездорожье,
И в клетке, крылышки поджав,
Смолкает  даже птичка божья.

Поэт парит, поэт поёт
И горе-ветра рвётся плёнка...
Когда бессильны спирт и йод,
Когда беспомощна зелёнка,

Когда надежда  - звук пустой,
Когда не вырваться из плена,
А мир весь -  пулей холостой,
Он - скорой помощью вселенной!

Он вечный странник. Бос и гол,
Теснятся мысли, чувства, строчки
И обжигает не глагол,
А растворившаяся точка.

Вселяет в мир он тишину
И плач листвы, и запах мяты,
Причём,  без пошлых "но" и "ну"
И безо всякой предоплаты.

И, втайне сердце теребя,
Ты льнёшь душой к нему, рискуя,
Надеясь: может и тебя
Он вдруг со счастьем зарифмует.

А за окном дождя крюшон
Ночь распивает. Будней ребус...
И звёзды бродят нагишом
По крыше ветошного неба.

Николай Лобанов  Ник Эль Энн

…………………….

Коли не милий білий світ

Коли не милий білий світ,
Думок журливі фарби прикрі,
Поет несе тобі свій звіт,
Щоб ненаглядний дати приклад

Усім. А плітка виплива
За ним услід оскаженіла.
Аж ось герой бере слова,
Без дозволу бере, до діла:

За хвостик літер (завмирай!)
Повільно тягне й незбагненно
Він – раз, два, три –  неначе гра,
Думки примружує натхненно,

У душі, не розквітлі ще,
Втираючи, немов мазило,
Народ аж вухами стриже,
І мліють люди – любо-мило.

Слова паруються, нема
У тому бездорожжі краю...
І навіть божий птах змовкає,
У клітці крильця піджима.

Поет ширяє, лине спів,
І горе-вітру рвуться плівки…
Коли безсилі йод і спирт,
Зеленка - й та з бездійних ліків...

Коли надія – й та пуста,
Попав в полон, нема дороги,
А світ, мов куля холоста,
Він – звук швидкої допомоги.

Прочанин вічний, босий дух…
Кохаються рядки з думками.
І пломінь дієслів не вщух,
І крапка розчиняє камінь.

Вселяє тишу в білий світ,
І листя плач, і запах м'яти,
Без "ну", що мовити не слід,
І навіть без передоплати.

Тереблячи серцеву дзвінь,
Душа надію програмує
Й до нього прагне: може ж, він
Тебе зі щастям заримує.

Вікно. Дощу крюшон кріпкий
Ніч розпиває. Буднів ребус.
І бродять голяка зірки
По мотлоху старого неба…

Переклад українською - Ирина Юрчук