Поема
Розповідала мати про війну –
про ту, далеку, про страшну, велику,
де мати ще була малого віку,
де зовні хтось постукав по вікну.
То вершник був... Хто? Звідки? І куди?
Дитина налякалась, не спитала.
У вершника було часу так мало,
що лиш спитався їсти чи води.
Він попросив у дівчинки хоч щось
і був настільки виснажено тихим,
що мати, не подумала про лихо
і простягнула перше, що знайшлось.
І мати простягнула у руці
маленьке, як для ситості, яєчко.
І вершник випив, і вклонився ґречно,
і усмішка втомилась на лиці...
Той вершник став давно дитячим сном.
Все скаче геть від маминої хати.
Все хочеться йому весь хліб оддати.
Все чую дзвін підкови під вікном.
Вже скоро сотня літ по тій війні.
Змінились мати, світ, часи і речі.
А він все п’є і п’є в сідлі яєчко,
той вершник... І всміхається мені...
Вершник. Розповiдала мати про вiйну...
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121102107540
Свидетельство о публикации №121102107540
Рецензии
Зворушливо,дитячi спогади, це на все життя, сильнiшого враженя нема. Щiро дякую за почуття, яке народжу€ ваш вiрш. З повагою Свiтлана.
Светлана Крутько 2 25.10.2021 00:11 • Заявить о нарушении
Светлана Крутько 2 25.10.2021 00:11 • Заявить о нарушении