А осінь справді золота,
І золото в усе вплітає.
Пташина в вирій відліта,
Та й злото-килим простеляє.
Усе фарбує навкруги,
Вдяга дерева в позолоту,
Жовтіють зелен-береги,
Бо взяла осінь злоту ноту.
Вона тональність задає,
Й скрипаль їй вірно завжди грає,
Нові шедеври видає,
І струн красою так торкає.
Ще їй насвистують вітри,
Із скрипалем вони співають.
Цієї так бува пори,
Й дощі прикраси не змивають.
А золота привезла віз,
Щоб листю й травам все роздати,
Та засмутився верболіз:
Й його вдягнула в злото-шати.
Мандрує в лісі і садах,
Чаклує пензлем, наче фея,
І рухи, наче в віражах,
Створилась злото-галерея.
Ця витівниця золота
Гуляє в парку і діброві,
Із нею всюди красота
І краєвиди кольорові.
21.10.2021 р.
А осiнь справдi золота
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121102106363
Свидетельство о публикации №121102106363
Рецензии