В дитинство хот лося б заглянути дуже
Де цвіла біля хати дика ружа,
І де криниця з журавлем стояла.
Бо там мене матуся завжди дожидала.
Дожидала , й потихеньку пісеньку співала
Як тоді , коли маленьку в люльці колисала.
І просила в Бога долі вона своїй дитині,
Щоб ніколи не зазнала лихої години.
Виглядала не один рік, на те вона й мати.
Але яка буде доля не могла і знати.
Бо лише один Бог знає , що кого чекає.
І для усіх їхню долю сам розподіляє.
9.10.2021
Свидетельство о публикации №121102102813