Самiтники

Вони нам не вірять...
Не вірять у любов без дотиків,
Але зі згадкою про минулі життя.

Без лайків, без листування,
Без голосу в слухавці,
Але коли я засинаю,
Ви ведете мене коридорами
Минулих життів,

Де я згадую радощі та помилки,
Де можна літати без обмежень,
Де ні від кого ховатися,
Бо в цьому світі немає ревнощів.

Духовними скарбами не хизуються,
У відкриті двері не входять уві сні,
І Вам відоме моє ставлення до свободи -
Я нею дихаю.

Даруючи Вам ікебани з книг,
Не розраховуючи на присутність або відвертість,
Я могла віддати життя
За наші попередні втілення,
А натомість автомобіль мчить нічним містом,
Потім - п'ять прольотів сходів,
Аби, спостерігаючи нічне небо,
Присвячувати Вам сонети,
Де головною розкішшю
Є точне знання
Координат та технічних характеристик
Душі.

Я привела до цього світу маленького Будду,
Він тримає в собі частку моєї каузальної сутності,
А Ви, коли я засинаю,
Ведете мене нескінченними сходами
Всіх епох та цивілізацій,
І на небі розквітають
Послання кіпу
Для наших безкраїх та чистих свідомостей.

© Марина Чиянова