Все пишу та пишу, а слова не скінчаться ніяк,
вже слова, як і рими, пішли по десятому колу.
Ну, то й що, адже жито так само щороку у полі
підіймається вгору, як вічності символ і знак.
Колоски... Колоски... Що не зернятко – то колосок...
Ціле поле... То Бог – чистим золотом – щастя нам пише.
От і з віршами так: що не слово мале – то рядок.
Так Всевишній – про щастя людей – пише радістю вірші.
Після мене для інших залишаться тисячі слів –
ті, що я вже сказав, ті, що я вже не встигну сказати...
Бог не дав мені щастя за плугом іти по ріллі,
але дав мені зернятка віршів – у душі вкидати...
Все пишу та пишу, а слова не скiнчаться нiяк
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121101907122
Свидетельство о публикации №121101907122
Рецензии