Л. Костенко-Пiд вечiр виходить на вулицю вiн-на ру

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Під вечір виходить на вулицю він...":

     Под вечер выходит на улицу он...
 
Завидя под вечер его силуэт,
Флоренция призраку плачет вослед.
Но слёзы напрасны. И жизнь не вернуть.
Ему в этот город заказан был путь.

Флоренция плачет: отсюда он, наш!
Когда-то его прогоняла она ж.
Высокий изгой отвечает ей: нет.
Есть тот кондотьер у тебя на коне.

И площадь ту помню, ходил по камням,
где ты присудила живьём сжечь меня.
Считай, что сожгла, что я умер, сгорел.
Семь крепостей спорили, чей же Гомер?

А ты же, мой город, один у меня!
Зачем ты меня проклинал, изгонял?
Прославился, браво! Осанна тебе.
Пускай расцветает ирис на гербе...

Он дарит ей профиль. Венков не берёт.
Где хочет - воскреснет, где хочет - умрёт.
Идёт не спеша он, такой молодой,
и лишь серебрятся виски сединой.

Он тихо идёт, в плащ суконный одет.
На лбу и морщин у него даже нет!
Кто скажет о нём, что он старый, как свет?
Он - Данте.
                Ему только тысяча лет.

Эмма Иванова.
19.10.2021г.

-----------------------------------
На фото (из интернета) - памятник Данте Алигьери во Флоренции.
================================

             Оригінал:
    Під вечір виходить на вулицю він...
          Ліна Костенко

Під вечір виходить на вулицю він.
Флоренція плаче йому навздогін.
Ці сльози вже зайві. Минуло життя.
Йому вже в це місто нема вороття.

Флоренція плаче: він звідси, він наш!
Колись прокляла і прогнала вона ж.
Високий вигнанець говорить їй: ні.
У тебе ж є той кондотьєр на коні.

І площі тієї кільце кам'яне,
де ти присудила спалити мене.
Вважай, що спалила. Згорів я. Помер.
Сім міст сперечались, що їхній Гомер.

А ти ж, моє місто, — єдине, одне! —
О, як ти цькувало і гнало мене!
Прославилось, рідне. Осанна тобі.
Хай ірис цвіте на твоєму гербі...

Дарує їй профіль. Вінків не бере.
Де хоче — воскресне, де хоче — умре.
Одежа у нього з тонкого сукна.
На скронях його молода сивина.

Він тихо іде, він повільно іде.
У нього й чоло ще таке молоде!
Хто скаже про нього: старий він як світ?
Він — Данте. Йому тільки тисяча літ.
---------------------------------  Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5700