Молитва природи

Я думи до неба свої відсилаю,
у Бога попрошу лиш щастя тобі,
бо війни, і горе велике я маю,
у Бога попрошу спасіння  тобі!
Спаси Ти Творець наш на світі людину,
пошли їй Творець наш лиш миру душі,
пошли їй, хай злая обійде година,
й сама вона, Боже, та зло не несе.
Бо хто зло несе той живий а чи мертвий,
хто інших вбиває той сам мов мертв'як,
як тільки Вітчизну він не захищає,
від врага Державу, бо правильно так...
Бо Правді і Честі людині служити,
а я Тобі, Боже, хвалу возношу,
що Ти даєш небом водиці попити,
матусі земельці я тінню служу.
Отак би людині, не гнатись за златом,
адже Бог спасає і хліба подасть,
щоби злій пустині не знищити брата,
щоби не ступала землею напасть.
Я думи до неба свої посилаю,
спаси мій Творець світ, людину спаси,
а злим би травою чи деревом стати,
щоби зло потухло, любов же для всіх.
А злим би травою чи деревом стати,
щоб війни криваві не йшли по землі,
і думи до неба свої відсилати,
і славити Бога у мирній сім'ї.