Життэве кiмоно

ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ

Людське життя, його велика цінність,
Але чи кожен може це збагнуть?
Чи розуміє в чому є відмінність
Й чи може він різницю ту відчуть?

Людське життя один раз лиш дається,
Його, немов зіницю, берегти.
Стежинкою, мов змійка, завжди в’ється,
Не спалює воно до нас мости.

Людське життя… Події і звитяги…
Не ставиться на шальки терезів,
Та потребує іноді й відваги.
Ні позначок нема, ні рубежів.

Людське життя немає і стандартів,
Не писаний йому людьми статут,
Не може бути з ним ніяких жартів,
Прокладений у нього свій маршрут.

Людське життя – це біль і насолода,
Це музика й думок бентежний дзвін,
Воно, немов мінливая погода,
І не піти за ним нам навздогін.

Людське життя… Із ним іти лиш в ногу,
І хащами доводиться брести,
Але воно, повірте, варте того,
Щоб з ним пронести всі свої хрести.

17.05.2021 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів

             ***

Життя, як біле й чорне кімоно,
І років з тисячу, нам жити не дано.
Так швидкоплинне це земне життя,
І підем з відси, назавжди в небуття.

Бо ми в гостях на цій Землі,
Тож зникнем у небесній  млі.
З гріхами всі прийдемо ми до Бога,
У нас одна, одна туда тільки дорога...

10.10.2021 р.

Роман Костишин


ЧОРОНЕ Й БІЛЕ КІМОНО

Життя, як чорне й біле кімоно,
А іншого його нам не дано,
І швидкоплинним з ним буває час,
Й здається, що все швидше защораз.

Життя земне збігає, наче мить,
І рух його не можем сповільнить,
Колись усі підем у небуття,
Та довго хай горить свіча життя.

Ми тут в гостях на цій святій землі,
І сіли плисти в свої кораблі,
А без гріхів нікого з нас нема,
Таких шукати, звісно, що дарма.

Та головне по правді завжди жить,
Й гріхи Господь нам зможе відпустить.
Тому життя, неначе кімоно,
Де чорне й біле взято полотно.

17.10. 2021 р.

Королева Гір Клавдія Дмитрів