Двi долi - Мати Рахiль i Мати Марiя!

«Глас в Раме слышен, плач и рыдание и вопль великий; Рахиль плачет о детях своих и не хочет утешиться, ибо их нет».
Евангелие от  Матфея, глава 2: стих 17-18

Чому у світі багато страждання???
Та миру у серці людському нема?
Воюють за «кусень» завжди між собою…,
Тому і вбили ні за що Христа…

Ой…, десь там нагорі, де степи та горбини,
Ніби то голос…, чи вітер?  -  Зове:
«Хресту твоєму поклонімось, Владико!
Там…, де розіп’яли  люди Тебе…».

Той вітер навколо вздовж кручі гуляє
Та гнеться додолу ковил!
Тут Мати Марія гірко ридає…
І не хоче вертатись додому звідсіль…

Та на землю безсило присіла…, зомліла,
Древо Хреста обняла:
«За що Тебе,Сине, вони розіп’яли?
Невже правди у душах ніякій нема…?».

Ще й стогін і крик у тім краї лунає,
То плаче над дітьми Рахіль!
Бо поряд із нею їх більше немає…,
Втішатись не хоче  без них…

Господи…, Боже…! До Тебе благаю….,
Мене Ти чуєш…, Святий!
Дай нелюді цій  -  покарання,
За вбитих дочок і синів…

Мати Рахіль і Мати Марія –
Різні дві долі…, а горе одне!!!
«Хресту твоєму поклонімось, Владико!
Там…, де розіп’яли  люди Тебе…».

Вже палають на небі зорі барвисті,
Ледь чути далекі пташині пісні!
Та сонечко красне з-за обрію сходить
Над Тій…., хто тужив і ридав уночі…

Ой…, десь там нагорі, де степи та горбини,
Ніби то голос…, чи вітер?  -  Зове:
«Хресту твоєму поклонімось, Владико!
Там…, де розіп’яли  люди Тебе…».

Чому у світі багато страждання???
Та миру у серці людському нема?
Воюють за владу…., за «місце»…, за гроші…,
Б’ються за те…, що з’їдає іржа…,
Вважають себе…, майже, Богом!
Тому і вбили ні за що Христа…

06 жовтня, 2021 рік