Збігав той час, кудись бо він збігав,
І проносився так несамовито,
Неначебто від когось утікав,
І защораз чомусь вдаряв копитом.
Куди він біг, нікому не казав,
Яка потреба була поспішати?
Ні хвильки він ніде не зволікав.
Чи може справи мав якісь владнати?
Кудись летів і нісся без кінця,
Його ніщо не вміло зупинити,
Для нього не знайшлось би і гінця,
Щоб гідну конкуренцію створити.
Але ж куди й чому так поспішав?
Невже не міг присісти відпочити?
Неначе там десь хтось його чекав
Й важливе щось боявся упустити.
З собою ніс усе, що позбирав,
Й ніщо й ніде ні крихти не розсипав,
Він, наче птаха, крила розправляв,
Й робив усе, напрочуд, дуже тихо.
Збігав той час, збігав без вороття,
Куди й чому – цього ніхто не знає,
З собою гнав невпинно і життя,
Яке, як він, ніколи не вертає.
11.10.2021 р.
Нiколи не вертаэ
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121101702313
Свидетельство о публикации №121101702313
Рецензии