Заплакав вересень дощами,
Заплакав красень вочевидь,
Прощатися не хоче з нами,
Тому надумав сльози лить.
Усе ці сльози омивають,
Він не всміхається чомусь,
Птахи у вирій відлітають,
Краси душею доторкнусь.
Заплакав вересень, голосить,
Усім нам смутку додає,
Вербі сплітає вітер коси
І сонце вже не так встає.
Холодні сльози вересневі,
Симфонія своя у них,
Ще й підіграв скрипаль дощеві.
Почувши це, і вітер стих.
Заплакав вересень, бо знає –
Йому недовго з нами буть.
Тому він сльози проливає
Й готується в далеку путь.
А біля брами вже чекає
На нього жовтень золотий,
Він пензель й фарби викладає,
А вересень стоїть сумний.
Бо знає він, що йти прийдеться
І володіння передать.
Для нього феї не знайдеться,
З жалю він вирішив ридать.
24.09.2021 р.
Заплакав вересень
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121101606483
Свидетельство о публикации №121101606483
Рецензии