Трiумфемiнат

Розкидані світом,
Мов пазл,
Леліють душі таємницю.

Такі зачаровані фрази,
Такі неозорі зіниці.

Похмура, скуйовджена дійсність.
Квитки, холод, дика дорога.

Лунає Босфор - у незвісність.
Мовчить сира Темза - до Бога.

І Лодзь, аби перепочити,
І Лейден, аби не забути.

Міста, неприкаяні квіти.

Слова - усвідомлені пута.

© Марина Чиянова


Рецензии