Экспромт ко дню сельской женщины

 А БАБА ВАРЯ ВИПІКА ХЛІБЕЦЬ
ХУДЕНЬКИМИ НЕВТОМНИМИ РУКАМИ.
В ПЕЧІ ЩОРАНКУ ГОМОНИТЬ ХМИЗЕЦЬ.
ЦЕЙ РИТУАЛ ПОВТОРЮЄ  РОКАМИ.

НЕ СПИТЬСЯ ЇЙ,СТАРЕНЬКІЙ,НА ЗОРІ,
ЦЕ НІЧКА ЇЇ СПОГАДИ ВТІШАЄ.
ПЕРЕД ОЧИМА  СУДЖЕНИЙ З ВІЙНИ
 ДО ЛЮБОЇ ВАРЮШІ ПОСПІШАЄ.

ТАК ДОЛЯ СПАРУВАЛА ЇХ НАВІК.
МІЦНЕ КОХАННЯ,ВСЕ ЖИТТЯ  В ЛЮБОВІ.
І ХОЧ НЕМА МИХАЙЛА КОТРИЙ РІК,
ТА ВАРОЧКА НЕ ЗАБУВА НІКОЛИ.

НАКРИЄ СТІЛ ТА ТАК, ЯК МУЖ ЛЮБИВ.
ПОСЕРЕД СТОЛУ - СВІЖА ПАЛЯНИЦЯ.
ДВІ ДОНЬКИ ПО СОБІ В ДВОРІ ЛИШИВ,
 І КОЖНА З НИХ  І ГОЖА, Й БІЛОЛИЦЯ.

БАТЬКИ ПРИВЧИЛИ  ДОНЬОК ДО ЗЕМЛІ.
ПО СОВІСТІ І ЖИТИ, Й ПРАЦЮВАТИ.
ПОВИРОСТАЛИ, КОЖНА ПРИ СІМ"Ї,
 ДУША ЗА ВСІХ  БОЛИТЬ, НА ТЕ І МАТИ.

ВЖЕ ТІЛО МЛІЄ , РУКИ  СТАРІСТЬ КРУТИТЬ.
БАБУСЯ ВАРЯ ПРАЦІ НЕ ЛИШАЄ.
ОНУКІВ-ПРАВНУКІВ РОСТИТЬ,ГОЛУБИТЬ,
 ТА Й КОЖЕН З  НАС  БАБУСЮ ПОВАЖАЄ.

ДО БАБИ ВАРІ ГОРНЕТЬСЯ СІМ"Я.
МАШИНКА СТРОЧИТЬ-НУ НІЯК БЕЗ ДІЛА!
В ПЕЧІ ШКВАРЧИТЬ, І СМАЖИТЬСЯ ЩОДНЯ.
УЖЕ Й КРАПИВА МОЛОДА ДОЗРІЛА.

БАБ ВАРЯ   БАЧИТЬ. ВСЕ І  СКРІЗЬ ВСТИГАЄ,
 ХОЧ 90  З ГАКОМ ВЖЕ МІНЯЄ.
СІЛЬСЬКІ ЖІНКИ.ВИ ПАМ"ЯТНИКА ГІДНІ.
ЖИВІТЬ ПОДОВШЕ, НАШІ СЛАВНІ,РІДНІ.
КОРОВАЙ ЛЮБОВІ ПЕРЕДЕРИ,м КОНОТОП,НА МОЄМУ РУШНИКУ.