Знов осінь: сонце змінюють дощі,
Під жовті парасолі стали клени,
Красунь шипшин незаймані кущі
До себе ваблять погляди шалено.
Коштовності із ягід одягли
Ці ексцентричні неприступні злючки,
Вітри кохатись з ними б і могли,
Та заважають бісові колючки…
Невдовзі дуб крислатий задріма,
Зручні м’якенькі капці взувши з моху,
І все частіше ранками зима
На диво-осінь дивиться із льоху.
Знов осiнь
© Copyright: Таша Тополь, 2021
Свидетельство о публикации №121101603519
Свидетельство о публикации №121101603519
Рецензии