Журавлине небо

Ой, яка ж неправда, які плітки!
Кожний так багато оповів.
Журавля хотіли взяти в клітку
Але він у небо полетів.

Чи ж йому не бачити польоту?
Клітка мертва губить розмах крил.
Журавель крокує навіть в сльоту
По болоті із людських мірил.

Лине він у сині далі
Мріє всім своїм єством,
Впали щоб константні сталі, –
Наклеп обирати божеством.

Сіра птаха стала чорна,
Рідкість окрасу – магніт.
Та свобода – мрія непритворна.
Птаху манить сонячний політ!

У добра такі ж є вільні крила.
Воно серце гріє всім своїм теплом.
Журавлю клітчина – це могила,
А добру могила – лють зі злом.

Обирає небо птах душею,
А людина обирає світ.
Зброя з часом вкриється іржею,
І ніхто не спинить серця літ.

Ще ніхто не вилив кулі
Які гасять світло наших душ.
Болю спогади минулі
Стають гартом цвіту ясних руж.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2021
12.10.2021
18:24
м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.