Я більше не в змозі мовчати,
А долю не має сили подолати,
Немає сенсу та дієслів,
І не шукаю мішені та мотив...
Мій інтелект від шоку не врятувати,
І не можливо його усунути за грати!
Я вільно декламую свої думи,-
З якою волею написані всі руни...
Я розум та інтелект підняла на грати,
О,Боги як римою можливо не писати...
Я рідною мовою плекаю кохання,
Кохаю не в перше,але в останнє!!!
P.S.Я свою душу підняла на вила,
Мені життя тепер не миле,
І розум не штовхала поперед себе...
Від дурісті спасіння лиш могила...
***
© Copyright: Ирина Гребельная 2, 2021
Свидетельство о публикации №121101306172
Свидетельство о публикации №121101306172
Рецензии