Це вже - осiнь, Саша...
Це вже - осінь, Саша, це вже - осінь ...
Сумно ... щось і серце защемило ...
Вже надій нема, та може й - досить:
Хто спитає, чом занадто я красива ?
Зникло все неначе з літом, Саша, -
Несподівано і якось непомітно ...
Молодість чарівна, мрії наші -
Загубились разом з прошлим літом...
Знаю, ти - радієш листопаду,
Ти гадаєш - восені ще краше ...
І тобі повірити я б рада,
Тільки сумно якось - чуєш, Саша ...
----- ------
Вот и осень, Саша...
Светлана Пахальчук
Саше
Вот и осень, Саша, вот и осень…
Грустно… и печально… и дождливо…
И надежды нет, что кто-то спросит:
Ты зачем так изумительно красива?!
Всё исчезло вместе с летом, Саша, –
Неожиданно и как-то незаметно…
Отголоски молодости нашей
Где-то затерялись вместе с летом…
Знаю, скажешь: всё идёт как надо,
А природа осенью лишь краше…
И тебе поверить я бы рада,
Да вот что-то грустно очень, Саша…
Свидетельство о публикации №121101302998