В небе звонко поёт тишина,
Развернув синеватые стяги,
Різнобарв'ям лягла таїна
На доли, що втомились від спраги...
Листья кружатся в танце немом,
Отражаясь в прозрачной лазури,
Осінь ніжно співа під вікном,
Обіймаючи небо... Похмурі
Пролетают вдали облака,
Завершая дневную сюиту...
Наче піна вершків з молока,
Ліг туман на заморені квіти...
Осень, слезно прощаясь с теплом,
Красит волосы трепетным ивам,
Світить сонце жовтневим чолом,
Замовляючи золото зливам,
Приоткроет день тихо рассвет,
Ночь запрячет в кленовых ладонях,
Намалює яскравий портрет
З сивиною на вранішніх скронях...
Будет ветер садами бродить,
Обнимая багряные листья...
Неповторно-оновлена мить
Візерунком лягла в небі чистім. ..
Ольга Довжик-Остринская
Фото инет
В небе звонко поет тишина
© Copyright: Ольга Довжик-Остринская, 2021
Свидетельство о публикации №121101206057
Свидетельство о публикации №121101206057
Рецензии