«Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.»
/П. Тичина./
****************************************
Кохаю ту жінку з очима, що схожі на небо.
Торкатись до неї собі дозволяю у снах.
Покрию цілунками, ніжно пригорну до себе...
На жаль - я вже осінь, вона ще чарівна весна.
Запала у душу, немовби юнак, закохався.
Утративши спокій... я зустрічі з нею шукав.
Ніколи в житті у коханні б я їй не зізнався,
Але я ніколи нікого ще так не кохав.
Якби було можна роки повернути, та марно,
У неї рукИ неодмінно тоді б попросив.
Вона наче квітка п'янка, і душа в неї гарна.
У серці своєму назавжди її залишив.
Кому ти дісталась, чому така доля?! -
Не знаю.
Хоча б на хвилинку у душу мою зазирни.
Найкраща у світі... тебе лиш одну я кохаю,
На жаль, моя пташко, зустрів я тебе восени.
Кохаю ту жінку з очима, що схожі на небо.
Кохаю
© Copyright: Татьяна Олексийчук, 2021
Свидетельство о публикации №121101204417
Свидетельство о публикации №121101204417
Рецензии