***
Чом ти дивишся так нахмурено?
Не стрічаєш мене з хлібом, сіллю?
Не до смаку жона заморська?
Ну пробач, що не в сарі індійському...
Ти хотіла невістку покірну,
Щоб навчати культурі та етиці?
Чи лесбійству та бісексуальності,
За сучасним каноном моральності?
Ти прости мене, окаянну,
Не була я і вдома слухняною.
І під дудку твою олов'яну
Не станцюю тобі "Ковирялочки"...
Засліпилась своєю короною,
Прикривати дірки, ти - майстриня!
Тільки рветься твоє полотнище,
Від гнилля, що смердить всередині...
Що за мати така, ти, нелюдяна,
Що до нитки синів обдираєш?
Як царівна Премудра мальована,
Свою жаб'ячу шкіру ховаєш.
Що з тобою не так, Величносте?
Берегла ти, як цноту традиції,
Ще з далеких часів античності,
Щоб хіджаб одягти та мильниці?
Ти пробач мені, норовливій,
Та не звикла я лицемірити,
Я не хочу тебе кликати - матінко,
І намисто поношене міряти.
Фото з мережі
Чом ти дивишся так нахмурено
© Copyright: Диана Гудолл, 2021
Свидетельство о публикации №121101203640
Свидетельство о публикации №121101203640
Рецензии