Елисавета Багряна. Амазонка

Елисавета Багряна
АМАЗОНКА


Ранок свіжий овіває,
аж сягає скронь —
молода я, молода я,
в серці б’є вогонь.

Кінь летить мій, і навстріч
крізь шалений літ —
бачу цілий світ увіч,
неосяжний світ.

Іскряні копита, — чудо, —
чи ж зупиниш їх?
Світла пісня лине всюди
по слідах моїх.

Гелікону б досягти
у досвітню  мить —
коню мій, лети, лети,
наш талан не спить.

Де ступа твоя підкова —
джерела кришталь
забринить струмочком знову
животворним вдаль.

Як зуспіють там колись
посестер моїх,
враз натхнення стрімко ввись
попідносить їх.

До мети й звитяг не меду
шлях важкий несе…
І Персей, і Андромеда
дбатимуть про все.
 
(переклад з болгарської — Любов Цай)

***

Елисавета Багряна
АМАЗОНКА


Вее утринна прохлада
в моето лице —
аз съм млада, млада, млада
с огнено сърце.

Моя вихрен кон лети
бодро и безспир —
пред очите ми цъфти
неогледен мир.

Искрометните копита
кой ще последи?
Песен светла се разплите
в моите следи:

Ний ще стигнем Хеликон
в изгревния час —
смело, мой крилати кон,
жребият е с нас.

Там под твоята подкова
извора лъчист
ще избликне в струя нова —
животворен, чист.

И когато стигнат там
Моите сестри,
Вдъхновение и плам
В тях ще разгори.

А над нашата победа
в трудния ни път
и Персей, и Андромеда
трепетно ще бдят.