Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
Під ногами асфальт,
як пергамент далеких віків.
Промайну находу
у мелодій засніжену арку,
де замріяний альт
огортає у легкість шовків.
Під ногами риплять
міріади крихких діамантів,
та уява чомусь
повертає у літо бажань,
а смичок скрипаля,
все лунає зі світу вагантів…
Я безмежно боюсь
божевільних своїх сподівань!
12.10.2021
Божевiлля сподiвань
© Copyright: Олександр Мачула, 2021
Свидетельство о публикации №121101201743
Свидетельство о публикации №121101201743
Рецензии