( Відповідь на коментар Стефанії Терпеливець до вірша "ОДВІЧНЕ ПИТАННЯ" )
Та саме так чомусь в житті буває,
Що в очі світять, руку подають,
Але в думках лукавство визріває,
У прірву пхають і помиї ллють.
Бо людяність в таких людей відсутня,
Це фарисеї серед нас є тут,
В них підлість найчастіше є присутня,
І з нею все життя вони живуть.
Господь нас від таких оберігає,
Та й іноді дає нам зрозуміть,
Як будем поряд – що на нас чекає,
Й насправді що за «дружбою» стоїть.
Та очі відкриває не одразу,
Отримуєм від цього ми урок,
І зазнаєм падіння, біль, образу,
Вже й зважуєм ретельно кожен крок.
Хоч промахи бувають і при цьому,
Бо стелять словом, в вічі дивлячись,
Лукавство, підлість сховані в усьому,
Тоді живем і тіні боячись.
Минає це і знову світять в очі
Так, начебто нічого й не було,
Але думки снують, як поторочі,
Й готові кулю випустить в чоло.
11.10. 2021 р.
Так буваэ
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121101105560
Свидетельство о публикации №121101105560
Рецензии