Стихли в місті сміх і спів,
Сам султан осаду вів;
Сльози Греції гіркі,
Папа не подав руки.
Костянтин Палеолог
Вів останній монолог;
Чули стіни молитви
Проти крові пролитви.
Боронився Рим, як міг,
Та біді не запобіг;
Мури дужі хоч були,
Від гармат не вберегли.
На світанку пліч-о-пліч
Відбулась у місті січ;
Християн мале число
Довго бою не знесло.
Імператор у бою
Голову поклав свою,
Не беріг свого життя -
Був з народом до кінця...
І грекинь біляві пасма
Кров заплямувала рясно,
І в церквах стояли коні,
Рясно плакали ікони.
І остання цитадель
Не спасла своїх людей,
Наче уві сні страшнім,
Помирав у муках Рим.
P.S. І над світом православним,
І хоробрим, й дуже славним,
Нависла нова загроза
(Європа позирала скоса).
Падение Константинополя
© Copyright: Лесь Украинец, 2021
Свидетельство о публикации №121101100150
Свидетельство о публикации №121101100150
Рецензии