Листя опале мідне втратило раптом ціну,
наче оті монети по двадцять п’ять копійок.
Значно раніш на людство знагла сусіда цитьнув
і відійшов до нього сонячний Крим без бійок.
Вітами ліс розводить – листя завжди тремтяче.
А хто старе пом’яне, мружить невільно око.
Ті двадцять п’ять копійок згадуємо тим паче.
Більші в ціні монети котяться вниз підскоком.
Якось стає звичайним дещо втрачати раптом.
Тож рахувати марно листя опале мідне.
Міцно трима за руки дівчинка маму з татом.
У мовчазному лісі саме оце помітне.
У мовчазному л с
© Copyright: Татьяна Очеретянова, 2021
Свидетельство о публикации №121101005125
Свидетельство о публикации №121101005125
Рецензии