Восьмивірш
Я марно тебе закликала в сни.
Не йшов, немов заглибився у вир ти...
А врожаї зірок такі рясні
Складала хутко темрява у скирти.
І поки ранок рани лікував,
Сумні віки дивилися у вікна,
Кохання запікалося в слова
І у рядках подовжувало вік нам...
І я, з восьми промінь, світів і вір
Сплітаючи наступний день, зненацька
В одну надію склала восмивірш.
Дивлюсь – а там рядків-років дванадцять.
Восьмивирш
© Copyright: Ирина Юрчук, 2021
Свидетельство о публикации №121100905227
Свидетельство о публикации №121100905227
Рецензии