Анатолий Евстафьев. Осенний шанс. Рус. Бел
...И в листопадном неглиже -
печаль реалий...(Ядвига Довнар)
Мы слово "осень" произносим
совсем не думая о том,
как больно листьям биться оземь
в пике безмолвном и крутом.
Нам осень шанс даёт, сгорая,
понять по лёгкому листу -
мы тяжесть времени теряем
и обретаем высоту.
Но я листом живым и сирым,
с туманной мудростью годов,
прозрачный свет иного мира
принять пока что не готов.
Лист точно знает, что вернётся
другим листом весенним днём,
а мне - лишь чаять остаётся
о воскресении своём.
Нам восень шанец дае, згараючы...
...І ў лістападным негліжэ -
смутак рэалій...(Ядзвіга Довнар)
Мы слова "восень" вымаўляем
зусім не думаючы пра пастромкі,
як балюча лісцю не зважаем
ў падщенни и нямым, і стромкім.
Нам восень шанец дасць, што маем,
каб зразумець пра цяжкую гульню -
калі цяжар гадоў губляем
і не знаходзім вышыню.
Лістом жывым і сіратлівым,
з імглістай мудрасцю гадоў,
святло іншага свету мілым
прыняць пакуль я не гатоў.
Ліст ведае заўжды, здаецца,
што вернецца вясновым днём,
а мне - чакаць не застаецца
бо ўваскрэсенне - аблом.
Свидетельство о публикации №121100902404