На вікні моєму – крапля... Ні – вже десять... Сто... Вже – більше...
Вже не краплі, а струмочки на вікні створились в річку.
А у небі – вже суцільне небо, що без нижче-вище.
Просто небо – сіро-сіре, небо – дощове і звичне.
На вікні моєму – згодом – вже не крапля, а сніжинка,
краплі рідная сестричка, що на Півночі прижилась,
а до нас приходить взимку, чи раніше на хвилинку,
і лежить на склі тихенько, бо летіла і втомилась.
Крапля на вікні... Сніжинка... І то менше їх, то більше...
Крапля – падає. Сніжинка – уповільнено летить.
На вікні моєму – крапель і сніжинок різні вірші.
Я їм віддаю належне, адже щезнуть вже за мить...
На вiкнi моему - крапля... Нi - вже десять... Hi..
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121100901204
Свидетельство о публикации №121100901204
Рецензии
