на потiм
і чай не залиєш в горлянку
ні краплі,
не хочеться смак відчувати
ніякий його,
лиш краплі жалю впоперек
і без болю ніяк вже,
розкришене щастя в смолі,
де на пам'ять табу,
де ввечері сонце зажмурює світу задумані очі,
там всміхалась колись ти мені,
і Львів вже не плакав,
тримав свої зливи солені без неї на потім
06.09
08/10/2021
Свидетельство о публикации №121100901154