Прогулка с подругой

Давай,подружко,лишим на годину
Буденні справи,гречне піклування,
Присядемо на лавочці у сквері,
Помовчимо, або зітчем зітхання.

Згадаємо,як в юності безпечній
Ми милувалися осінніми дощами.
А в дні погожі, смутку недоречні,
Ходили в ліс за білими грибами.

Як вогнище запалювали в лісі
І сало смажили- обід смачний пахучий.
Без енергетиків витягували пісню,
Бо з діда-прадіда - народ співучий.

Своїм коханням нишком вихвалялись,
Ділили потаємне, всі секрети.
Упевнено щасливими здавались.
Такі й майбутнього були сюжети.

Роки летіли - буревієм листя.
Затоптані стежки чужої долі.
У щасті- кожен на своїм обійсті.
І тільки на зв'язку,коли у горі.

Поглянь-но,подруго,листок кружляє...
Як горобина хвастає намистом!
А осінь...осінь душу спопеляє,
Чи омолоджує духмяним падолистом.

Своїх пісень ми ще не наспівались.
Отак,обнявшись,поплелись додому.
Осіннім листопадом милувались
І завтра не поскаржимось на втому.

Це просто посилають нам роки
Заплутані обтяжливі думки.
В твоїй душі знайду тепла краплину-
І з нею повертатимусь в рутину.