Пробач мені,пробач мені,прости,
Моїх думок хурделице багата.
Ти кольоровою буваєш лиш на свята,
А то вимарюєш лиш образи прості.
Лиш влітку кучерявишся і квітнеш,
А осінню пастельними тонами
І довгими колючими дощами
В душі десь заховаєшся і бліднеш.
Тебе не відцуралась я на зовсім.
Хотілося б хвалитися тобою,
Лиш серденько ніяк не заспокою
Від дум сумних про неминучу осінь.
Чихвостить дощ у скло всю ніч. Не йметься!
А я свою мелодію чекаю.
Потрібних слів в душі словник гортаю,
Можливо, біль із піснею зіллється.
Дощ затихає,стелеться,добріє...
Надіюсь, я в світанок загорнуся
Й під вечір тільки з радістю проснуся.
Хурделиця у світ вікно відкриє.
Не зрадь,надіє!
Фото Олександри Лисенко,Конотоп.
Прсти меня
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121100706445
Свидетельство о публикации №121100706445
Рецензии