Вона шукала щастя

Вона шукала щастя в магазині —
Серед смартфонів, ласощів, речей...
Бо мала все, що хочеться людині,
А щастя скільки коштує грошей?

Цукерки красувались на полицях,
Багато різних — хто які любив.
Немає щастя, думала, в крамниці,
Бо вистачить всього на кілька днів.

 Аж раптом — зникло все перед очима!
А погляд притягнувся до вікна,
І всі думки складалися в єдине:
"Такого щастя в мене і нема!"

Та ні, не на товар вона дивилась!
На кошенятко, прямо за вікном...
Чогось шукало, до людей тулилось,
Бо може хтось пригостить молоком...

Воно було маленьке і кумедне,
Лиш погляд, сподіваючись, палав...
А дівчинка: "Це щастя що, для мене?
Так! Найсправжніше! І ніхто не взяв?"

Здається, що півкроку лиш до неба.
Шалена радість грає у очах...
Для щастя дітям зовсім трішки треба,
Воно в маленьких, сонячних речах.

А навкруги квапливо бігли люди,
У натовпі дівча, крізь сльози — сміх...
Вона не поспішала вже нікуди,
Бо вже була щасливіша з усіх.

Притиснула до себе кошенятко,
Всміхались, обійнявшись, дві душі.
А кошенятко розміром з зернятко,
А в ньому щастя — розміром зі світ.

Вона шукала щастя в магазині,
Та вийшла з магазину без речей.
На щастя не встановлюються ціни...
Бо щастя — під ногами у людей.

© Аманда Блэк