Импровизация. Леся Украинка

Кримські відгуки

1. Імпровізація

В гаю далекім, в гущавині пишній,

Квіти гранати палкі розцвітають,

Мов поцілунки палкі на устах

Іншим палким поцілункам назустріч,

Мов поцілунки рубінових уст…

Спи, моє серцеї нехай там у гаю

Квіти гранати палкі розцвітають…

Вітри північні тремтять, затихаючи,

Між запашними кущами лавровими,

Наче зітхання жаги,

Наче ті лаври стрівання таємнеє

Любо ховають од світу цікавого

Листом ласкавим густим…

Спи, моє серце! хай вітри північнії

В лаврах лагідних тремтять, затихаючи…

До кипариса магнолія пишная

Чолом заквітчаним ніжно схилилася,

Як молода до свого нареченого.

Білії квіти тремтять в темних кучерях,

Але серпанку немає на їх.

Щире кохання не вкрите серпанками…

Спи, моє серце! хай пишна магнолія

До кипариса стрункого схиляється.

З темного моря білявая хвилечка

До побережного каменя горнеться,

Пестощі, любощі, сяєво срібнеє

Хвиля несе в подарунок йому;

Темне чоло побережного каменя

Хвилі коханій назустріч засяяло.

Пестощі, любощі, сяєво срібнеє…

Спи, моє серце! Хай хвиля білявая

До побережного каменя горнеться…

1897, Ялта
-----
"Импровизация" Леся Украинка

Крымские отголоски

В далёком лесу, густом и кустистом,
Гранатовый цвет, расцветая, пылает,
Как поцелуи на жарких устах
Другим поцелуям горячим навстречу,
Как поцелуи рубиновых уст...
Спи, моё сердце! Пускай в том лесочке
Гранатовый цвет, распускаясь, пылает...

Северный ветер дрожит, затихая,
Средь пышных кустов ароматного лавра,
Будто дыхание жажды,
Будто бы лавры те тайную встречу
От любопытного света скрывают
Густым шелковистым листом...
Спи, моё сердце! Пусть северный ветер
В ласковых лаврах дрожит, затихая...

Магнолия пышная льнёт к кипарису,
Расцветшим лицом к нему нежно склоняясь,
Как к своему жениху.
Чёрные кудри - в цветах белоснежных,
Только нет дымки на них.
Правдивое чувство туманом не скроешь...
Спи, моё сердце! Магнолия пусть же
Склоняется станом к стволу кипариса.

С тёмного моря белёсые волны
Камень прибрежный купают собою,
Ласки, любовь, серебристые искры
Волны несут побережью в подарок;
Смутно лицо у прибрежного камня -
Волнам любви засияло навстречу.
Ласки, любовь, серебристые искры...
Спи, моё сердце! Пусть белые волны
Камень прибрежный купают собою.

Ялта, 1897