Моё сокровище

МІЙ СКАРБ
В ШКАТУЛКУ ПОКЛАДУ НАБОРИ СЛІВ
І ЗАХОВАЮ ВІД ЧУЖИХ ОЧЕЙ.
НІХТО ЩОБ ПЕРЕДЧАСНО НЕ ЗУМІВ
ВПІРНУТИ В ТАЇНУ МОЇХ НОЧЕЙ.

ЩЕ НОТОК СІМ НА ОКСАМИТ ВКЛАДУ,
ЩОБ ЗГОДОМ НИМИ ЩОСЬ НАМУДРУВАТИ..
І БУДУ ДУМАТЬ,ЯК ЖЕ ДО ЛАДУ
МЕЛОДІЮ ДУШІ В НАМИСТО НАНИЗАТИ.

СЛОВА І МУЗИКА ЗАВЖДИ В МЕНІ ЖИВУТЬ,
ТА НЕ НАВЧИЛАСЯ Я НИМИ ЖОНГЛЮВАТИ,
ТОМУ В ШУХЛЯДІ ЧАРОДІЯ ЖДУТЬ,
ЯКИЙ ЗУМІЄ ПІСНЮ НАПИСАТИ.

І ПОЛЕЧУ НА КРИЛАХ ПІСНІ Я,
ТУДИ, ДЕ НЕ КІНЧАЄТЬСЯ ЗЕМЛЯ.
ПОЛИНУ ЧЕРЕЗ РІЧКИ І МОСТИ
ТУДИ,ДЕ ЗАХОВАВСЬ ВІД МЕНЕ ТИ.

ІІ ЧАСТИНА.

ВПЛЕТУ У КОСИ ОБЕРЕМОК СЛІВ
І МІЦНО ТАК ЗВ"ЯЖУ ,ЩОБ НЕ ТРІПАЛИСЬ.
НЕ ВИПУЩУ НА ВОЛЮ ПЛАЧ І ГНІВ,
ЩОБ НЕДРУГИ ВІД БОЛЮ НЕ СМІЯЛИСЬ.

ЗЕЛЕНУ ХУСТКУ ЗВЕРХУ ПОВ"ЯЖУ,
ВОНА ПРИКРИЄ РИМИ Й РИМУВАННЯ.
НІКОЛИ І НІКОМУ НЕ СКАЖУ,
ЯКИМ ДІСТАЛОСЯ МЕНІ КОХАННЯ.

А ,МОЖЕ ,ТРЕБА КОСИ РОЗПУСТИТЬ
І ВИПУСТИТЬ УСІ СЛОВА НА ВОЛЮ.
І БІЛЬШЕ НЕ ЖУРИТИСЬ,НЕ КВИЛИТЬ,
ПРИЗНАЧЕНУ МЕНІ ЧЕКАТИ ДОЛЮ..

І ПОЛЕЧУ НА КРИЛАХ ПІСНІ Я
ТУДИ,ДЕ НЕ КІНЧАЄТЬСЯ ЗЕМЛЯ.
МОЇ СЛОВА,МЕЛОДІЯ ДУШІ
ПОДАРЯТЬ ПІСНІ ВЕРХНІ МІРАЖІ.