Ви коли-небудь плакали, ще й так,
щоб світ увесь – складався у долоні,
якими Ви затисли біль у скронях,
сльоза ще є, та вже душа пуста?
Зізнайтесь, Вам доводилось колись
сміятись – так, мов світ опанували,
щоби від сміху небо коливалось,
щоби від сміху сльози полились?
Чи пощастило спати Вам, хоч раз,
тим сном невинним, радісно-щасливим,
та ще й щоб за вікном гатила злива,
коли сам Бог в чоло цілує Вас?
Не плакали? І не сміялись? Ні?
То сон, хоча б один, та пригадайте.
А я й сміявся, й плакав, так і знайте,
і сон колись Бог дарував мені.
Все буде в мене – і сльоза, і сміх,
і будуть сни – і різні, і останній...
Усе ще буде, аби не зарано,
а сон отой – я б повторив, як зміг...
Ви коли-небудь плакали, ще й так, щоб?..
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121100507572
Свидетельство о публикации №121100507572
Рецензии
