Село Поповка

Серед полів видніється здаля
Село Попівка- батьківська земля.

Усе в тобі моєму серцю миле,
Куточок кожен,де зросла щаслива.
Вузеньких вулиць потайна краса,
Що павутиною уздовж і вшир росла.

Батуринський козацький битий шлях-
Дідів дорогах,бойових звитяг.к
Козацький рід тут славу здобував
І Виговському військо поповняв.

Росло заквітчене село з роками
І славилась Попівка- трударями.
Герої знатні праці і війни
Свій гідний слід в історію вплели.

Багато попівчан-взірці наук.
Широкий також журналістів круг.
Села окраса -це попівські люди,
Що бАтьківщину прославляють всюди.

Страшні роки голодної країни-
Післявоєнні рани і руїни.
Несла Попівка на своїх плечах,
Втирала й іншим сльози на очах.
Барда густа-відходи із заводу,
Допомагала вижити народу.

Тоді і не зловонила,не пахла,
А рятівницею була,мов знахар.
Найбільш значна і гордість,і краса-
То спиртзаводу чистая роса.

Труба врізається у сині хмари,
Немов дозорний виситься над нами..
Житло й дороги людям дарував,
І школі,й клубу він допомагав.
Серед похвальних і хвалебних рун-
Директор спиртзаводу- пан Гладун.

На місці саду-крутить мототраса,
Для гонок-розкіш то і гордість наша.
Зупиняться всі гості на хвилинку,
Коли побачать і автобусну зупинку.
Підтримали флешмоб в районі-
З'явились стіги різнокольорові.

Амбулаторія ремонтом запишалась-
І з лікарняним посагом зосталась.
До неї копанка тісненько притулилась
Для риболовлі забавка згодилась.

Дві школи заховались у каштанах.
Два дитсадки працюють:людям шана.
Спортивного майданчика політ
Не тільки односельцям шле привіт.

Працює у селі і душова,і пральня,
Масажний кабінет і перукарня.
І робітник стареньким. помагає,
Світлиця одиноких прилучає.

Своїм селом я і людьми пишаюсь.
В Попівці прожила і нині не цураюсь.
У цій землі і рід мій покоїться .
Попівкою й нащадок мій гордиться.

Хай далі розцаіта і багатіє.
У мирі й спокої про щастя мріє.