В лесу

 Дивує ліс чарівним глянцем,
Рудим і золотим багрянцем.
А запахи лоскочуть груди!
Довіку їх я не забуду.

Отак би впасти і лежать.
Про це вам мало розказать!
По лісу я бродить любила,
Лише грибів шукать не вміла.

Вони ховалися в травичці,
Мов розбишаки блідолиці.
Сміється з мене боровик-
Він до таких роззяв вже звик.

Як вітерець згори долине,
Листочка на грибочка кине,
Тоді і палиця порхає,
Мені шукать допомагає.

В сосновім лісі маслюки-
Оце мої вже малюки.
Я й мухоморів не минаю,
Та їх окремо назрізаю.

Бабусі з дідом принесу
Я лісу трепетну красу,
Спиртову витяжку зробили-
Щоб дуже ніжки не крутили.

Нас велокроси не томили.
Колеса ,знай собі,крутили,
З крутої мчали ми гори-
Вдихнути навіть не могли.

Зате додому ледь повзли.
Не як гірські вже дві кози!
Добром я Селище згадаю,
І дамбу вже не проклинаю.

Усе, мов кадри із кіно,
Промчало.Ранило.Давно...
У лісі більше не побуду,
Та й велич лісу не забуду.