ЗНОСИЛОСЯ. ЗАШТОПАНЕ, ЗБОЛІЛЕ.
ТАКЕ СОБІ, ПОТЕРТЕ, Є І ШРАМИ.
ОСІННЄ МОЄ СЕРЦЕ ПЕРЕЗРІЛЕ,
ЛЕТИШ КУДИСЬ УСЛІД ЗА ЖУРАВЛЯМИ.
МОВЧИШ, МОВЧИШ,А ПОТІМ - ШПИЛЬКА В ГРУДИ.
ЧОМУ ТОБІ ТАМ ЗРУЧНО НЕ СИДИТЬСЯ?
БОЯЛАСЯ Я ЗЛОЇ НЕПОГОДИ,
ТЕПЕР НА ТЕБЕ ТРЕБА, СЕРЦЕ, ЗЛИТЬСЯ.
ЛЮБОВ"Ю ПЕРЕПОВНЕНЕ, ЗІГРІТЕ.
ЗА СИНА, ПРАВДА, ЗБОЛЕНЕ, ТУЖІЄ.
ЩОНОЧІ ТИ СЛЬОЗАМИ ГУСТО ВМИТЕ,
А ЗРАНКУ Ж ВНУЧОК УСПІХАМ РАДІЄШ.
ХВОРОБИ ПОЗБИРАЛА ВСІ ДОВКОЛА.
ОДНА МИНЕ, А ІНША НАСТУПАЄ.
ЗГОРЬОВАНЕ,ТИ СТАЛО ПРОСТО КВОЛЕ-
ЖИТТЯ Я ЧЕРЕЗ ТЕБЕ ПРОПУСКАЛА.
ДАВАЙ-НО МІЦНО ВІЗЬМЕМОСЬ ЗА РУКИ
І БУДЕМО КРАСИВЕ ЛИШ СПРИЙМАТИ.
ТОБОЮ ВІДЧУВАТЬ МЕЛОДІЙ ЗВУКИ.
СПОКІЙНО ЖИТИ І ЖИТТЯ КОХАТИ.
Сердце
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2021
Свидетельство о публикации №121100506304
Свидетельство о публикации №121100506304
Рецензии